Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її нарічча стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.

       Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець-перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища скажемо, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.

     У 1999-му році, за даними проекту DilovaMova.com, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітнє свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.

      Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.

         У зв'язку з цією подією учні нашого класу виготовили плакат на тему "Мова наша - калинова" та на виховній годині прослухали бесіду про тернистий і нелегкий шлях становлення рідної мови, а також демонстрували  свої знання українського фольклору.

                                              

                                

         20 лютого 2014 року стало якоюсь переломною датою  надії на краще для всього українського народу. Відчуваючи глибокі і тривалі приниження та відвертий гніт з боку пострадянської корупційної, кримінально-комуно-кегебістско-олігархічної химери, багатонаціональний український народ пробудився. Він встав перед тираном і не залишився у смертельної байдужості до майбутнього своїх дітей, до теперішнього своєї, даної Богом душі, до гідності та честі свого доброго імені.

   На жаль «грабіжники граблять, і грабуючи, граблять грабіжно». Так написано у Святому Письмі. Ця дата з’явилася яскравим доказом тих слів і деспотична система вирішила умертвити цю надію.

   Чи можна умертвити надію? «Надія лицеміра загине» - так написано у Святому Письмі. Але чи можна назвати лицеміром того, хто віддає найдорожче, що у нього є - життя, заради ближнього свого, заради кращого життя для ближнього свого? Таку людину називають героєм. Такі люди не вмирають, а їх життя продовжується на Небесах, поруч з Отцем Небесним.

11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого. Це зроблено, за даними проекту DilovaMova.com, «На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України», - йдеться в документі.

                                         

                            

                          

                                                           

     14 лютого світ відзначає День усіх закоханих. Лише в Україні ця традиція з'явилася відносно нещодавно, починаючи з 1990-х років. У порівнянні, Європа святкує це свято любові вже більше 8 століть. День Святого Валентина з'явився не просто так, йому передувала цікава історія появи.  

    В першу чергу, виникнення цього свята пов'язують з християнським священиком Валентином. Він жив у період правління римського імператора Юлія Клавдія II, який вважав, що солдат може добре воювати, якщо буде не одруженим. У зв'язку з цим, він заборонив легіонерам мати сім'ю. Валентин же думав зовсім по-іншому, і таємно вінчав закоханих солдатів.    

    Пізніше єпископ міста Терні Валентин був схоплений і засуджений до страти. Будучи у в'язниці, він закохується в дочку свого ката (або наглядача), з приводу цього питання існують спірні думки. Ця велика любов не змогла його врятувати і 14 лютого 270 року нашої ери його стратили.  

     Перед стратою Валентин встиг написати лист своїй коханій, закінчивши його фразою «Від твого Валентина». Після цього з'явилася традиція цього дня писати своїм половинкам любовні листи. А назвали їх валентинками на честь єпископа Валентина, а фраза From your Valentine стала «обличчям» свята у всіх зарубіжних країнах.  

    Пізніше за своїх вчинки католицька церква його канонізувала, як святого християнського мученика, постраждавшого за віру. У 496 році 14 лютого офіційно став святом, призначений папою римським Геласіусом. З того дня всі закохані вважають Валентина своїм заступником і покровителем. 

    Вже у XX столітті це свято було заборонене, Святого Валентина взагалі виключили з літургійного календаря католицької церкви. Втім, церква не хотіла схвалювати свята, де відомості про життя римських святих були дуже суперечливими. І лише з 1969 року дозволили відновити свято всіх закоханих.  

   Сьогодні можна побачити мощі Святого Валентина в місті Глазго (Шотландія) в Римсько-католицькій церкві благословенного Джона Данса. Тисячі людей приходять сюди 14 лютого, щоб попросити справжнього кохання у Святого Валентина. 

                                              

     Деякі історики вважають, що церква замінила язичницьке свято Lupercalia — свято родючості і еротизму, яке святкували в Римі 15 лютого, на День Святого Валентина. Це давнє свято проводили у формі лотереї - кожна жінка кидала папірець зі своїм ім'ям у велику загальну посудину. Потім неодружені міста, по черзі, діставали папірці і на ім'я жінок знаходили собі супутницю наступного року. Часто такі союзи закінчувалися шлюбом.  

    Після того, як офіційно визнали свято Святого Валентина Lupercalia перестали відзначати, вважаючи його антихристиянським і протизаконним. Схоже свято відзначали і в середньовічній Англії. Збиралися компанії молодих людей, також писали на папірцях і тягнули долю. Хлопець, ім'я якого випадало ставав на цілий рік «Валетином», а дівчина «Валентинкою». Парубок складав дівчині сонети, грав на лютні, всюди супроводжував... Раніше 14 лютого вважалося поворотом до весни, тоді у птиць починається сезон шлюбних ігор. 

    У дохристиянській Київській Русі також було своє свято закоханих — Купала, присвячений язичницькому слов'янському богові, синові Перуна.

    Сьогодні у нашому класі відбулася відкрита виховна година на тему: "Добро в моєму серці", на яку були запрошені адміністрація  та вчителі школи.

      Учні мали змогу побувати в "Королівстві Добра", брали активну участь в різних видах діяльності, визначали, що для них означає поняття "добро"

та демонстрували добрі вчинки з власного життя.

                         

                      

 

          7 лютого 2017 року у світі буде відзначатися День безпечного Інтернету під гаслом «Будь зміною: об’єднаймося для кращого Інтернету».

    День Безпечного Інтернету відзначається на другий день другого тижня другого місяця щорічно.

    Тисячі людей в усьому світі об’єднуються та беруть участь у різних заходах заради просування ідеї відповідального використання онлайн-технологій та мобільних приладів, особливо, дітьми та молоддю.

    Ідея онлайн-безпеки еволюціонувала останні роки, змінюючи фокус від створення «безпечного» Інтернету до створення «кращого» Інтернету.

    День безпечного Інтернету (Safe Internet Day) організовано мережами Insafe та INHOPE за підтримки Європейської комісії для просування ідеї відповідального використання онлайн-технологій та мобільних приладів, особливо, дітьми та молоддю.

    В Україні також в цей день у закладах освіти, бібліотеках, дитячих та молодіжних клубах, громадських та бізнес-організаціях, в медіа та на сторінках соціальних мереж діти та дорослі обговорюють питання безпечної поведінки в Інтернеті, потенційних загроз, випадки порушення прав дитини та механізми їх захисту.

                              

До 80-річчя від Дня народження Олександра Антоновича Захаренка

     Ім'я Олександра Антоновича Захаренка знає вся освітянська громада.

Олександр Антонович Захаренко - це видатний педагог-гуманіст, Заслужений учитель України, народний учитель, академік АПН України, директор Сахнівської школи Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Захаренко  створив власну Авторську школу, яка стала об'єктом дослідження і для науковців, і для педагогів-практиків. Досвід Сахнівської школи є безцінним, оскільки там було створено унікальну систему навчально-виховної роботи, яка забезпечувала формування толерантної особистості школяра, готової до співробітництва, сприяла розвитку здібностей кожної дитини до творчої діяльності. Намагаючись забезпечити повноцінний виховний вплив на учнів своєї школи, О.А.Захаренко враховував можливості усіх суб'єктів соціокультурного середовища: педагогічний колектив не тільки підтримував зв'язки з різноманітними закладами, об'єднував їхні зусилля у вихованні учнів, а й фактично досяг того, що школа стала центром культурно-виховуючого середовища села Сахнівка.

    Олександр Антонович був ініціатором багатьох незвичайних справ: спорудження фонтану "Колосок", створення шкільного народного Музею, планетарію, обсерваторії, оранжереї, будівництво Палацу здоров'я з басейном, обладнання виробничих майстерень, теплиці, спорудження «Криниці Совісті» та Музею миру і дружби народів - це вагомі результати творчої праці директора школи Захаренка Олександра Антоновича, педагогічного колективу, учнів та батьківської громади села Сахнівка, що були спрямовані на створення виховуючого середовища, соціокультурний потенціал якого позитивно впливав на психічне, духовне і фізичне здоров'я дітей, їхнє соціальне благополуччя.

 У звя'зку з цією подією у  нашому класі була проведена виховна година на тему: "Відкрийте свої серця для любові  і добра ", на якій учні мали змогу переконатися, що добро   - так важливе в нашому житті і кожний має змогу його примножувати своїми добрими вчинками.