Профілактика булінгу та кібербулінгу в учнівському середовищі
Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема
насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного. Останніми роками
визнано поширення в освітній практиці такого явища, як
шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом
останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена. Перші публікації в
Україні з’явилися 2005 р.
Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака,
грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей
термін означає тривалий процес свідомого жорстокого
ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої
дитини або інших дітей.
Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні,
прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба
підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника,
самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих
осіб.
Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:
- систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
- задирство;
- фізичні і психічні приниження;
- різного виду знущання;
- бойкот та ігнорування;
- псування особистих речей та ін.
Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" —
кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів
комунікації.
Кібербулінг – це жорстокі дії з метою дошкулити,
нашкодити, принизити дитину, в яких використовуються
інформаційно-комунікаційні засоби: мобільні телефони, електронна пошта,
соціальні мережі тощо.
Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:
1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;
2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.
Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:
- переслідувач (булі);
- жертва;
- спостерігач.
У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні
дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис,
характерних для особи булі та його жертви. Інші
намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.
Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:
- вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
- вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
- вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
- якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.
Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:
- вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
- вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;
- вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
- вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
- якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників.
Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час,
на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та
жертви неможливо.
Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних
властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно
не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш
товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш
обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках
знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У
результаті виникає булінг.
Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають
такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного
безсилля.
Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж
серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не
просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.
Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і
дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного
булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче
користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з
кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона
зменшується.
Шкільний булінг — явище системне й комплексне.
Тому, до профілактики цього явища безперечно долучаються учителі,
соціальні педагоги, шкільні психологи.
Сьогодні (18.05.18) нам показували відео про те як впливає на людину булінг
ВідповістиВидалити